Звичайно, кожну маленьку дівчинку в спорт привели батьки. Як не крути, але вони вирішили: бути спорту у житті їхнього сонечка чи ні, який це буде вид спорту, дотримуватися графіка та порад тренера чи ні і т.п. Та й ставлення батьків до занять грає не останню роль у формуванні відношення дітей до спорту. Коли мама чи тато приводять в зал свою крихітку вони впевнені, що їх дитина найталановитіша і найздібніша, з цим ніхто не сперечається, але, важливо, щоб амбіції та одержимість батьків не стали на заваді роботі тренера та не призвели до втрати мотивації гімнасткою. Потрібно чітко розділяти, що є відповідальністю тренера, а що є прерогативою сім’ї.
Будьте готові, що не все і не завжди буде виходити, на все потрібний час. Успіх – це 99% працьовитість і тільки 1% – це талант. Більш успішною буде дитина, яка якісно працює під час тренувань і не витрачає час бездумно, ніж дитина, яка має шикарні природні данні, але дозволяє собі ходити на заняття, коли її захочеться, витрачає час на розмови з подругами і т.д. Для блискучого результату потрібен час та стабільність у якісній роботі.
Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Кожен працює у своєму режимі і для одного на вивчення певного елемента чи зв’язки потрібна одна кількість часу, а для іншого – інша. Головний наш суперник – це ми самі. Варто порівнювати, що я сьогодні навчився робити краще, ніж робив учора. Після змагань варто передивитись запис виступу, проаналізувати свої помилки, врахувати зауваження тренера, зробити висновки над чим потрібно працювати ще активніше.
Ні в якому разі не обговорювати з дитиною суддівство. Такі розмови не мотивують до роботи, а навпаки знищують мотивацію. Краще розібрати помилки і зрозуміти за що були отримані збавки.
Якщо виступ був невдалий, краще обійміть, а не розказуйте її яка вона нездара чи лінива, і що результат був заслужений. Це не виправить ситуацію, та й не налаштує на майбутню роботу в залі. Дитина й так переживає за те, що не вдалося. Ви, в першу чергу, батьки, дайте своїй крихітці підтримку та прийняття, переконайте, що так буває, але це не привід опускати рука та закидати тренування.
Хваліть за те в чому дитина реально виросла. Вчіть об’єктивно оцінювати те, що дитина зробила, а що не вдалося. Вчіть аналізувати, цей навик буде корисним не тільки у спорті.
І, головне, не забувайте, що ви батьки, і любите свою дитину безумовно, і це не залежить від її результатів у спорті. Будьте батьками, а не тренерами своїм дітям.