Ось і завершився локдаун, дівчата повертаються до звичного режиму тренувань. Можливо, не за горами той час, коли ми зможемо повернутися до активного періоду змагань, за яким усі уже давно скучили. Тому варто пригадати, як реагувати батькам на невдалий виступ чи поразку дитини.
Саме через неправильну реакцію батьків у дитини може зникнути бажання приймати участь у змаганнях або взагалі займатися спортом.
Батькам варто спершу поставити собі питання: як я реагую на поразки? як я справляюсь з емоціями? як виражаю свої емоції? Поставте себе на місце спортсмена. Спорт – це не легкий шлях, подумайте чи ви змогли б справитись з таким емоційним та фізичним навантаженням.
Не сваріть, це просто дасть додаткові негативні емоції, наступного разу дитина може боятися програшу, через те, як ви реагуєте на її результат. Після змагань зустріньте дитину з посмішкою. Якщо старт був невдалим, дайте можливість прожити, не забувайте, що кожному на це потрібен різний час. Якщо хоче побути на самоті, не заважайте, якщо потрібна підтримка, обійміть і просто побудьте поряд, без аналізування та повчань. Показати відеозапис з виступу та розібрати помилки варто пізніше, коли вляжуться емоції та спортсменка буде готова про це говорити. Під час аналізу відмітьте те, що вдалось, що зроблено правильно, проаналізувати помилки та причини їх появи, на що варто звернути увагу, щоб уникнути їх наступного разу. Не порівнюйте з суперниками, а покажіть в чому дитина виросла за час між змаганнями, що цього разу зробила уже краще, ніж минулого. Жодна гімнастка не робить помилки спеціально та не має бажання «завалити» виступ, стрес на кожного впливає по різному, хтось вміє зібратися та показує на килимі навіть більше, ніж робив під час тренувань, а хтось від паніки перестає думати і контролювати своє тіло.
Розбір більш глибших причин програшу: недостатня підготовка, суддівська помилка, недооцінка суперника, залиште тренеру. Дайте дитині цілковите прийняття та впевненість в її силах, віру в неї та підтримку. Інколи, можна побачити неадекватну реакцію батьків на поразку спортсменів, батькам не варто їх брати близько до серця та сприймати, як особисті, краще впевнений в собі, який вміє аналізувати свої помилки та працювати над ними спортсмен, який іде по програмі КМС чи МС та дає високі результати, ніж дитина з поламаною психікою та купою медалей і кубків за перші місця.
Обіймайте своїх діток та підтримуйте їх у будь-якій ситуації – це те, що їм найбільше потрібно.